Медикаментозне лікування застосовуються при лікуванні в гострому періоді ураження головного мозку новонародженої дитини, переважно в першому півріччі життя.
При формуванні церебрального паралічу медикаментозне лікування переважно призначається тим пацієнтам, у яких ДЦП супроводжується судомами, а також іноді використовується для зниження спастики м’язів та мимовільних рухів.
Протисудомна терапія
Для боротьби зі судомами застосовують наступні групи медикаментів:
Антиконвульсанти, які швидко припиняють судомну активність та запобігають її повторному виникненню. Існує велика кількість різних медикаментів які відрізняються за своїм механізмом дії.
Бензодіазепіни це препарати, які діють на хімічні процеси в мозку. Найпоширенішим з них є діазепам, який нерідко застосовуються в екстрених випадках для зупинки частих судом або епілептичного статусу.
Переважно препарати підбираються пацієнтами індивідуально, залежно від типу судом. Жоден препарат не є ефективним при всіх типах приступів. Проте, інколи пацієнтам з однаковими типами судомних приступів краще допомагають різні типи медикаментів, а багато кому необхідне застосування одночасно двох або більше препаратів.
Зниження спастичності
Медикаменти також інколи застосовуються для зниження спастики м’язів, особливо після хірургічних втручань.
З цією метою найчастіше застосовують наступні медикаменти: діазепам, який діє як загальний релаксант мозку і тіла; баклофен (ліорезал), який блокує сигнали (команди до скорочення) від спинного мозку до м’язів та дантролен, який впливає на процес скорочення м’язів. При пероральному введенні (прийом у вигляді таблеток) ці медикаменти можуть знизити м’язовий тонус лише на короткий проміжок часу.
Їх значення для тривалої регуляції м’язового тонусу ніким ще не доказано. Вони можуть викликати суттєві побічні ефекти, такі як сонливість, а їх вплив на дитячу нервову систему ще не вивчений. Зараз доволі активно вивчаються переваги та слабкі сторони інших шляхів введення цих препаратів – зокрема з застосуванням баклофенових насосів – мініатюрних пристроїв, які вживлюються під шкіру пацієнта, і дають можливість дозовано вводити необхідний препарат прямо в ліквор спинного мозку.
Контроль мимовільних рухів
Пацієнтам з гіперкінетичними формами ДЦП інколи назначають препарати, які допомагають знизити інтенсивність мимовільних рухів.
При цьому назначають препарати дофамінергічної або антихіолнергічної дії.
Дофамінергічні ліки широко застосовуються в лікуванні хвороби Паркінсона, вони підвищують вміст в мозку хімічної речовини, яка називається дофамін. Внаслідок цього досягається зниження ригідності м’язів та патологічних рухів. Прикладом таких ліків є леводопа.
Дія антихолінергічних препаратів полягає в зниженні активності хімічної речовини, яка називається ацетилхолін. Ацетилхолін є нейротрансмітером який допомагає передавати інформацію між деякими нервовими клітинами та запускає процес скорочення м’язів.
До медикаментозного лікування також можна віднести введення ботулінового токсину А – широко відомого як Ботокс. При ін’єкційному введенні він викликає помірний параліч м’язів та зменшує їх напруження. При церебральних паралічах він застосовується для зниження спастики м’язів кінцівок і збільшення об’єму рухів та загальної рухливості. Ефект ботулінових ін’єкцій переважно триває 3-6 місяців.
Медикаментозне лікування може бути є лише доповненням і жодною мірою не може замінити фізичну реабілітацію та інші методи лікування, спрямовані на розвиток моторних функцій дитини. Медикаменти застосовуються при лікуванні в гострому періоді перинатальних гіпоксичних або травматичних уражень мозку переважно у першому півріччі життя.
Дана стаття представлена виключно в інформаційних цілях. Призначення лікування, медичних препаратів або догляду за конкретним пацієнтом може здійснити лише лікуючий лікар.
Про автора
Тарас Волошин
Лікар-невролог Міжнародної реабілітаційної клініки Козявкіна з 2009 року. Учасник міжнародних конференцій, автор публікацій, спеціалізується на оцінці та реабілітації пацієнтів із ДЦП.